НЕВЖИ́ВАНИЙ, НЕУЖИ́ВАНИЙ

НЕВЖИ́ВАНИЙ, НЕУЖИ́ВАНИЙ, а, е. Який не використовувався, не був у вжитку. Данко виймає з нагрудної кишені злежану невживану шовкову хустину й м’яко виловлює нею Дарчині сльози (Вільде, Повнол. діти, 1960, 102); Мати заслала нову кровать ще невживаною білою ковдрою (Сенч., Опов., 1959, 93). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 255.